Чи доведе фортуна «Кардинал-Рівне» до кубка?

Швидкоплинний розвиток подій при нинішньому форматі фінального турніру Кубка України з футзалу. Наскільки б яскравим не була перемога в півфіналі львівської «Енергії» над своїм надпринциповими суперником з Івано-Франківська, але завтра вона не означатиме рівним рахунком нічого. Адже головний матч, після якого можна вдосталь напитися шампанського і не тільки, це все-таки фінал.

Можна як завгодно продовжувати говорити про несправедливість ситуації, коли одна команда підходить до вирішального матчу, виснажена важким півфіналом, а друга-свіженької, після того, як її суперник сам себе виключив з футзального процесу. Але в ситуації, що склалася нам нічого не залишається, як сприйняти всі події як даність.

А давайте спробуємо на це подивитися з іншого боку. А хіба сама по собі кубкова система з її сліпим жеребом, це хіба не лотерея - кому і як пощастить. Ну, так склалося, що львів'яни повинні були випити всю чашу тяжкої праці та випробувань до самого дна, щоб дістатися до вирішального матчу. Не зайвим буде згадати шлях «енергетиків» до фіналу.

Починалося все з матчу з новачком першої ліги «Поділля-УМВС» з Хмельницького. Що це за команда, навіть зараз для більшості любителів футзалу, загадка. Тим не менш, ця «загадка» не дала себе взяти голими руками, і «Енергія» пройшла далі, вигравши з невпечатляющім рахунком 5:2.

А от далі суперники у львів'ян пішли, немов у альпініста, піднімається на нескорену вершину - чим вище, тим складніше. Запорізький «Катран» виявився не таким простим, як могло здатися на перший погляд, і змусив львів'ян викласти на майданчик енну суму майстерності, щоб пройти в наступний раунд. Дві перемоги 8:4 у Львові і всього лише 2:0 у Запоріжжі - зайве тому підтвердження.

Далі жереб підкинув «Енергії», мабуть, самого складного на той період суперника. Харківський «Локомотив» у грудні минулого року був на відмінному ходу, і, єдине, що тоді могло б зіграти за львів'ян, так це те, що матч-вони проводили вдома. Але парадокс - як потім виявилося, що визначає переваги вони добилися саме в Харкові, коли в першому таймі забили господарям чотири сухі м'ячі.

Саме вони стали тим аргументом, який вивів «Енергію» у фінал, бо програючи 1:3 вже вдома у матчі-відповіді вона перебувала в дев'яти секундах від вильоту, але чудо-удар Михайло Романова залишив її числі претендентів на трофей. Далі був суботній півфінал, про який ви всі знаєте. Отже, з одного боку маємо фіналіста, який йшов до своєї мети крок за кроком, мужньо долаючи кожну виникає перед ним перешкоду.

Як ситуація складалася у «Кардинала-Рівне»? Та все з самого початку пішло дуже непогано. Для початку підопічні Юрія Бахівського розправилися з львівським «Лембергом», та й наступний суперник не обіцяв будь-яких проблем. Але на подив «кардіналовцев» чомусь залихоманило в матчі з шосткінським «Імпульсом», командою, яка вже довгий час вариться в казані першої ліги, але, ні в які успіхи, навіть у цьому турнірі, помічена не була. І, тим не менше ...

І в матчі-рівненська команда створила собі проблеми, поступаючись після першого тайму з рахунком, який виключав її з розіграшу кубка. Але змогла в другому таймі видати ударну трихвилинку, протягом якої забила чотири м'ячі, чим і вирішила результат дуелі.

Хто б міг тоді подумати, що на цьому всі труднощі «Кардинала-Рівне» у кубку і закінчаться! Далі почався якийсь фатум, коли його суперники почали сходити ще до стартового свистка. І якщо в ситуації з «Таймом» такий розвиток подій читалося, але у випадку з «Шахтарем» стало бомбою для всіх, хто хоч трохи вникає в те, що відбувається в нашому футзалі.

Так, «Кардинал-Рівне» у нинішньому розіграші став таким собі «лакіменом», але хіба в цьому є його хоч якась вина? Знову ж таки повернемося до того, з чого починали: кубок це за своєю суттю фортуна, ось вона і посміхається рівнянам на момент написання цих рядків. Заслужено чи це було? А ось відповідь на це питання повинні дати вже самі футболісти.

30 січня, неділя
«Енергія» (Львів) - «Кардинал-Рівне» (Рівне)
Запоріжжя. Палац спорту «Юність». 14.00