Після відмови донецького Шахтаря від участі в півфінальному матчі Кардинал-Рівне напряму потрапив до фіналу. Фінал звісно подія неоднозначна і важко так відразу і назвати бодай один вид спорту де б у фіналі виступала рівненська команда. Як наслідок до Запоріжжя вирушила чимала група підтримки з Рівного, загалом близько 30 чоловік.

Фан-клуб Кардинал-Рівне озброївшись теплими шарфами та новеньким багером вирушив чи не в перше підтримувати нашу команду на такій відстані. Адже дійсно подія неоднозначна і фінали бувають як мінімум раз в рік.

Треба відзначити, що зі сторони клубу все було організоване на найвищому рівні, за що окреме спасибі.

Частина 1. Запоріжжя.

Місто досить потужний промисловий центр. Центральна вулиця пр Леніна. Що простягнувся на 22 кілометри місцями дещо нагадує радянську епоху. Що правда обвішеня яскравими вивісками та рекламними оголошеннями.

Приїхавши о 5 ранку ми вирішили не обмежувати себе виключно фіналом. А розумно використати весь вільний час що був в нашому розпорядженні до початку матчу.

Кожен хто потрапляє у це прекрасне місто обов’язково повинен відвідати славетний острів хортиця. Саме з нього ми і розпочали свою прогулянку. Острів і по на час вражає своєю величчю і неприступністю. Хоча береги досить обміліли внаслідок дніпровської ГЕС, на яку доречі з краю острова відкривається дуже красивий краєвид.

Відвідавши музей та макет самої січі почали повільно рухатися в сторону спортивного комплексу Юність. Адже фінал невпинно наближався.

 Частина 2. Фінал чотирьох.

Важко пояснити чому саме це місто стало господарем фіналу чотирьох особливо якщо зважити що в ньому повинні були взяти участь відразу три(!) клуби із західної України, а така велика відстань створювала додаткові труднощі як для команд так і особливо для вболівальників, значна частина з яких не змогла приїхати через велику відстань. Але то вже , як то кажуть, інша історія і мабуть асоціація мініфутболу Україна мала таки вагомі причини щоб віддати фінал саме в Запоріжжя.

В самому спорткомплексі, таке враження що ремонту давно не було і хоч сама арена в прийнятному вигляді все одно косметичний ремонт там зайвим не буде.  

Зручно розмістившись у відведеному нам секторі довго ламали голову куди ж притулити банер, зрештою знайшовши ідеальне місце стали нетерпляче чекати початку матчу.

Стосовно самої організації фіналу, то якоюсь помпезністю вона відверто кажучи не вразила. Відразу все розпочалося із представлення команд, а у перерві матчу глядачів розважали виступом козаків та танцювальних колективів.

 Частина 3. Матч.

 З перших хвилин Кардинал почав активно пресингу вати суперника на його ж половині поля і взагалі більше контролював м’яч і навіть створив декілька моментів, щоправда до серйозної небезпеки воротам Лисенка справа так і не дійшла.

Енергія щоправда видко оговталась і пішла вперед. Андрію Пікулі довелося декілька разів вступати в гру і демонструвати свою майстерність. Фактично 100% моменти були у Макеева і Романова, але рівнянам пощастило. А на 12 хвилині Кардинал провів разючу контратаку 2 в 1 і Піддубник віддав під удар на Андрія Паршикова. Який і відкрив рахунок в зустрічі.

Енергія рішуче взялась за зрівняння рахунку, але знову наражається на контру у виконанні Кардиналу, однак Волянюк потрапив у стійку.

Після цього моменту Енергія замкнула рівнян на їхній половині поля і після декількох невдалих спроб Романову таки вдалося зрівняти рахунок. Михайло у лівому куті штрафного на замаху обіграв захисника і Пітулю, і відправив м'яч у сітку.

До перерви нічого особливо не змінилося і команди пішли відпочивати за нічийного результату

В другому таймі гра стала більш відкритою і як результат більш видовищною. Декілька стовідсоткових моментів втратили як одна так і інша команди.

Рівняни могли схилити шальки терезів на свою користь, але Волянюк не реалізував двічі вихід 1 на 1, тризубець потрапив у поперечину.

Великою мірою і перемозі Енергії зіграв суддівський фактор. Судді за 1 хвилину «насвистіли» 3 фоли і останній став шостим. А отже Енергія отримала шанс на 10-метровий. За ради справедливості варто сказати, що Танський таки сфолив, але попередні фоли були досить таки спірні. Валерій Легчанов майстерно переграв Пітулю вивівши енергію вперед.

Кардинал-Рівне пішов вперед. Втрачати вже було нічого і замість Пікулі вийшов Дєнюшкін який і виконував роль «п’ятого». Кардиналу таки вдалося створити декілька напівмоментів, однак на більше наша команда не спромоглася.

Підсумовуючи підсумок матчу треба сказати що гра була рівною і результат вирішив 1 гол. Звісно шкода що програли в фіналі. Ще більше  шкода що пропустили з пенальті якого можна було уникнути при інших обставинах. Але це гра і тут нічого не поробиш.

Частина 4. Вболівальники.

Дуже було приємно бачити таку кількість рівненських болільників на трибунах. Хочеться від імені фан-клубу подякувати подякувати Кардинал-Рівне за надану такуу чудову можливість відвідати фінальний матч. Віримо що фан-клуб буде розвиватися і через короткий час стане досить таки потужним і буде забезпечувати гарячу підтримку як на домашніх матчах так і на виїзді.

Окремо відзначу що хочеться щоб в рівненських болільників була дуже хороша репутація і щоб кожен вболівальник з великою повагою ставився до своїх гравців та команди та до команди суперника. Потрібно палко підтримувати свою команду і завжди поважати суперника тоді і клуб і команду будуть поважати і з ним рахуватися.